loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Чи ж такою ціною?

21.04.10

Прізвище дітей цієї родини – Безсмертні. І, здається, доля випробовує цю родину на відповідність такому прізвищу. І вони, усім бідам назло, живуть, зростають дружними, життєрадісними і відгукуються щирою вдячністю на тепло людських сердець.

До кабінету зайшла симпатична жінка із дівчинкою. На перший погляд – мати і донечка.
– Я хотіла б через вас висловити подяку нашому депутату Юрію Сидоренку. Я Варвара Михайлівна Швидченко, опікун та піклувальник трьох дітей, – представилася гостя. – Юрій Миколайович дуже допоміг мені і моїм дітям.

Хто вам ці діти? – не стримала своєї цікавості.
– Я їхня бабуся. Моя дочка, їхня мати, двічі потрапляла під колеса автомобіля. Один раз на пішохідному переході, а вдруге на тротуарі. Після другої аварії вона не вижила. Зі мною залишилося троє старших дітей: Ельвіра, Едуард і Елізабет, вона ось зі мною. Нині їм 16, 10 і 6 років. Є ще менший братик, 4-річний Ілля. Він сьогодні перебуває у прийомній родині Соломах, але я доб’юся, щоб хлопчика повернули до його рідні.

Ви сама виховуєте цих дітей?
– Так вийшло, що мій чоловік помер у 2004 році через важку хворобу. А саме перед тим ми розпочали перебудовувати житло. Потім сталося нещастя із дочкою. Побачивши матір після першої аварії (у неї дуже постраждало обличчя), маленький Едуард втратив зір. Ми залишилися у маленькій хатині на 26 кв. м житлової площі, ще й без опалення. Вже було не до перебудови… Довелося чотири роки обігрівати оселю плитою.

Куди б я не зверталася за допомогою, нас не чули. Перейнявся бідами дітей лише депутат Юрій Сидоренко. Він оплатив виконання робіт по проведенню опалення, допоміг коштами на ремонт. І дві останні зими ми були із газовим опаленням. За той час, який Юрій Миколайович Сидоренко опікується нашою родиною, він змінив наше життя. Не лише допоміг зробити теплою і затишною нашу оселю, але й покращив фінансове становище родини. Саме завдяки йому мої діти отримують щомісячну фінансову допомогу. У них є сучасний телевізор, комп’ютер, DVD. Хоча, фактично, це мої онуки, але я називаю їх дітьми, а вони мене мамою.

Завдяки сприянню і фінансовій допомозі Юрія Миколайовича Едуарду зробили операцію і повернули дитині зір.

Ми вдячні Господу, що на нашому шляху зустрівся Юрій Сидоренко – чуйна, сердечна людина. Адже саме завдяки йому мої онуки живуть, як у добрій казці. Нехай Господь дає йому здоров’я, натхнення, успіхів у його депутатських справах.

Ми досить довго спілкувалися з Варварою Михайлівною, доки маленька Елізабет, стомившись, потягнула гостю за рукав:
– Мамо, пішли вже…

А я залишилася під враженням розмови. Скільки горя довелося пережити цій незвичайній родині! Скільки проблем здолати! Цих проблем вистачає і нині. Наприклад, терміново потрібно лагодити покрівлю. Про добудову будинку ніхто навіть і не мріє, хоча вчотирьох тісно на 26 кв.м.

Але Варвара Михайлівна прийшла до газети не розповідати про свої біди, не скаржитися на чиновників (а питань і в цьому напрямку не бракує). Вона прийшла передати від себе і дітей подяку людині, яка їм допомогла.

До речі, у випадку родини Безсмертних з’являється ще одна глобальна проблема. Держава оголосила курс на те, що дитина повинна виховуватись у родині. Які почесті, яку допомогу отримують наші прийомні родини: і дорогу заасфальтують, і з ремонтом допоможуть, і на кожне свято збираються гості з подарунками… А Варварі Михайлівні ніде прийняти численних гостей, та й не поспішають вони до її сім’ї. Зате вона зуміла подарувати своїм дітям справжню родину. На жаль, не завдяки підтримці і розумінню з боку влади і держави, а всупереч усьому. Адже у неї і цих дітей хотіли забрати. То невже ж такою ціною потрібно боротися за родину для дитини?

Переглядів:: 2
Опубліковано в Новини
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x