loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Чому Чубинське називають колонією

/ 5. оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Чому Чубинське називають колонією

Чи не єдиним свідком серед мешканців Бориспільщини тих далеких довоєнних подій, які відбувалися у теперішньому селі Чубинське, є Ольга Олександрівна Антоненко (1933 року народження). Сьогодні жінка мешкає у с. Велика Олександрівка і продовжує працювати фельдшером медамбулаторії у Малій Олександрівці. Тож саме за спогадами Ольги Антоненко, перемістимося у часи 70-літньої давнини.

Свою назву село Чубинське отримало лише у 1993 році. На початку ХХ ст. це був маленький хутір, де, окрім маєтку Чубинських, було лише декілька хат. Та ще й сьогодні старі люди називають Чубинське колонією, адже до війни протягом п’ятнадцяти років (1926 — 1941) на хуторі функціонувала дитяча колонія ім. Нансена.

Двоповерховий пансіонат для душевно хворих людей побудував пан Країнський, який працював лікарем-психіатром. У 1926 році хворих перевели у Павловську лікарню Києва. Тоді ж, після революції, розкуркулення, колективізації було багато безпритульних дітей. У цьому будинку і відкрили для них колонію, у якій мешкало понад триста сиріт. Здобували діти семикласну освіту і навчалися якогось ремесла.

Батьківська хата Ольги Олександрівни стояла неподалік колонії. Батько Олександр Андрійович Петецький працював механіком на дизельній машині, яка виробляла електроенергію, мама — прачкою. Оля ж ходила до школи разом із вихованцями колонії. Та до війни, у 1941, встигла закінчити тільки перший клас.

«На території колонії було дуже красиво, все потопало у квітах, — розповідає Ольга Олександрівна. — У колонії був свій млин, швейна майстерня; неподалік ріс великий сад (6 гектарів). Працівники доглядали свиней, корів, коней, курей. У підвалі будинку знаходилися пекарня, пральня, комора, погріб для збереження овочів і солінь. Дітей навчали різним професіям: шити, ремонтувати взуття, пекти хліб, обробляти землю, вирощувати лікарські трави… Вихованців дуже добре годували, гарно одягали. Для дітей у колонії було багато розваг: у великій актовій залі з паркетною підлогою показували вистави, часто привозили кіно, ляльковий театр. Був свій духовий оркестр, у якому грали діти.»

Жінка пригадує поіменно багатьох вихованців колонії, директора школи Панаса Григоровича Куща. Розповідає, що на канікулах діти відпочивали у піонерському таборі поблизу зупинки «Салют». «Краса неймовірна: ліс навколо, річка, будиночки дерев’яні. У таборі я відпочивала до війни, мені було 6 років. Після першого класу ми теж збиралися їхати туди, але розпочалася війна…»

Школярів 1-4 класів евакуювали до Алтайського краю. Тож 1 вересня мама відвела Олю до другого класу до сусіднього хутора Гора. Дорога до школи, завдовжки близько чотирьох кілометрів, проходила повз ліс, і аж на околиці Гори стояла дерев’яна школа. Оля ходила сама, зовсім без страху, бо ж дуже хотілося вчитися. Жінка пригадує, як під гуркіт гармат вона, восьмирічна, ходила до школи, поки не прийшли німці. Вже у 1942 році німці вирізали ліс поблизу Гори, щоб там не переховувались партизани.

При німцях діти продовжували навчатися. «Я добре пам’ятаю нашу вчительку Гірської школи Олену Іванівну Приліпіну. Урок вона починала з «Хайль Гітлер!»; потім діти молилися перед іконою на колінах. Вчителька була дуже жорстокою і злою. На урок вона завжди приходила з батогом, і якщо хтось провинився, то усіх лупцювала. Одного разу хлопці з четвертого класу постріляли портрет Гітлера, який висів у нашому класі на стіні. А перепало батогом нам, другокласникам: кому щоку розпорола, кому вухо, а одній дівчинці порвала піджак. Я не пішла більше того року до школи: зима була люта, намело багато снігу, та і вчительку всі боялися. Говорили, що її судив трибунал за те, що видала німцям радянських активістів, — пригадує Ольга Олександрівна. — А ще перед очима і досі стоять тисячі полонених наших солдатів, обморожених, босих, їх у лютий мороз гнали фашисти. Ми потай носили їм їсти.

На хуторі залишилось п’ятеро єврейських дітей. Усі переховували їх від німців. І водій Петро Рожнітовський, родом із Борисполя, видав цих дітей фашистам. Я, немов це було вчора, бачу, як їх ведуть до акацій, які росли над окопом, посадили на краю і розстріляли. Все відбувалось на наших очах,» — розповідає крізь сльози жінка.

За словами Ольги Олександрівни, за два роки німецької окупації жодне дерево у саду не зацвіло. Під час війни у приміщенні колонії мешкали німці. Окрім того, вони організували там агрошколу.

У 1943 р. залишилась лише третя частина колишнього дитячого будинку: німці, відступаючи, його підірвали. Мешканці з усього хутора жили тоді разом у цьому напівзруйнованому приміщенні. І тільки у 50 роках відремонтували у будинку дах.

Ольга Олександрівна Антоненко з теплотою пригадує зустріч дітей із колонії у 80-х роках, на якій була й вона. Більше сотні вихованців дитячого будинку прибули з різних міст і сіл. Приїхав і директор школи Панас Григорович Кущ; у роки війни він був військовим льотчиком.

Сьогодні ж у колишній колонії розміщений гуртожиток, який знаходиться у вкрай занедбаному стані. «Мені так боляче дивитися на той безлад, у якому живуть люди: бур’яни вище будинку, безгосподарність, незатишно. А ми жили без даху, без дверей і вікон, але у нас було чисто, ми садили скрізь квіти.»

Лариса Громадська

Переглядів:: 1
Share on facebook
Share on telegram
Share on twitter
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Пароль не введено
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x