loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Діалог біля смітника

/ 5. оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Діалог біля смітника

Жінка рилася у сміттєбаку, шукаючи залишки після «відпочинку» мешканців будинку під час уїк-енду, коли до неї наблизились «брати по нещастю». «Доброго здоров’ячка», — привіталась вона до пари немолодих знайомих, які займались схожим промислом. «Хай Бог допомагає!» — відповів чоловік, тримаючи в обох руках по торбині. Задоволений вдалим «полюванням» на іншому смітнику, він із подругою зупинився біля жінки та почав радити їй, де можна знайти більш «продуктивний» сміттєбак.

Вона уважно слухала, запам’ятовуючи поради. Чоловік пояснював детально, наче читав лекцію. А, може, так і було, бо жінка мала вигляд непідготовленої до реалій «такого» життя, і, мабуть, доля довела  її до цього стану нещодавно. Після короткого екскурсу по маршрутах «вдалих» смітників, чоловік ще додав: «Приходь раненько, бо сьогодні ти щось пізно (на моєму годиннику було на той час 8:30). Йди одразу до нових висоток — там більше смачного викидають, бо у цих старих 9-поверхівках можна натрапити лише на лушпиння від картоплі та, може, ще на черствий хліб».

Перший акт цієї «вистави» закінчився, на другий я не пішла. Зробила собі антракт, бо, сидячи у першому ряду (на огорожі), не могла без емоцій слухати подальшу розмову цих співрозмовників. «Вистава» – трагікомічна. Щоб не образити людей, довелось відвернутися, хоча на очах стояли сльози. Чи від сміху (бо розмова між ними була, неначе з анекдоту), чи від жалю — не знаю. Злякало те, що я зовсім не здивувалась існуванню прошарку таких людей. Хоча за усіма людськими поняттями ми не можемо байдуже дивитись на моральне падіння ближнього. Але ж спостерігаємо.

Вони ж нічим не гірші і не кращі за нас, а просто доведені до відчаю — у кожного особиста причина. Проте намагаються якось вижити, оптимістично зважаючи на свій нинішній стан. І це їм гарно вдається.

Переглядів:: 1

Автор публікації

Офлайн 2 дні

admin

0
Коментарі: 2Публікації: 7863Реєстрація: 08-03-2022
Share on facebook
Share on telegram
Share on twitter
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x