loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Для реанімації комунальної сфери Борисполя потрібна комплексна терапія

21.01.10

Міський голова Анатолій Федорчук знає, як вдихнути життя у чи не найголовнішу галузь життєдіяльності міста та змінити ставлення людей до комунальників на краще.

— Анатолію Соловйовичу, наскільки, на Ваш погляд, Бориспіль впорався із непогодою і які висновки були зроблені із цьогорічної зими?
— Наші комунальні підприємства і особливо комунгосп заздалегідь готувалися до зими. Соляно-піщаною сумішшю ми були забезпечені повністю. Навіть допомагали нею під час складних погодних умов сусіднім Броварам. Але сказати, що ми впоралися із цим завданням, не можна, бо це не так. І не справився із непогодою не лише Бориспіль, а й увесь світ. Навіть цивілізовані країни, де матеріально-технічне забезпечення набагато краще, не були готові до таких сюрпризів природи, тому що таких снігопадів не пам’ятають навіть старожили. Хоча це не виправдання. З іншого боку, якщо купувати техніку, то робити це треба за гроші громади. Можна купити втричі більше, ніж її у нас є зараз, але при цьому треба усвідомлювати, що за цією технікою треба буде закріпити людину, сплачувати їй заробітну плату. До того ж, якщо ця техніка буде використовуватися раз у п’ять років, то доцільним утримання у міських комунальних підприємствах такої техніки назвати не можна. Так, нарікання людей на ситуацію на дорогах цілком справедливі. Але ми робили усе, що могли. По-перше, миттєво розчистили центральні дороги, якими курсує громадський транспорт. Але зробити це на усіх вулицях не вдалося з об’єктивних причин.Так, 7 січня, наприклад, не працювало три комбіновані дорожні машини (КДМ) через те, що їхні водії похворіли. Тому і вийшло так, що у нас була потрібна техніка, але ми не могли нею скористатися. Це другий момент у боротьбі із негодою. Третій же є найголовнішим і полягає у тому, що ми є заручниками державної політики, яка, на жаль, знищує місцеве самоврядування. Сьогодні комерційним структурам за паливно-мастильні матеріали ми заборгували близько 140 тис. грн! І те, що державне казначейство не проплачує нам гроші, є ненормальним. Уже друга половина місяця, а ми ще жодної копійки не отримали для нашого комунального підприємства. До того ж, борги, непроплачені казначейством, залишилися ще із минулого року. Тому, як можна сьогодні виконати будь-яку роботу, якщо на неї не виділяються кошти? Наголошу ще раз, що кошти у міському бюджеті є, але вони не проплачуються казначейством. Відтак, я хотів би, щоб до питання боротьби із непогодою підходили у комплексі: так, із цим випробуванням не справилися, але казати, що у цьому вина лише міського голови чи комунального підприємства, неправильно. Якщо у нас буде нормальною державна політика, то тоді можна запитувати результати роботи і знизу. Ось таке моє бачення цієї ситуації.

— А що скажете про те, як у період снігопаду повелися пересічні бориспільці і підприємці міста? Я говорю про людську пасивність у питанні боротьби зі снігом.
— Давати їм оцінку з мого боку буде неетично. Як у будь-якій справі, тут є позитивні і негативні моменти. Я можу лише назвати, наприклад, одну структуру, яка до цього питання не те що не підготувалася, а просто не хотіла цього робити. Це «Еко-Маркет». Адже, щоб позмітати зі східців сніг, аби люди не падали, коштів не потрібно. Я вже не кажу про ту стоянку машин, куди взагалі не можна було під’їхати. Не захотіли вони самі наводити там порядок, можна було заплатити нашому комунальному підприємству, яке б цю роботу виконало за них. Але вони цього не захотіли. У результаті від людей були нарікання на владу, яка нібито у цьому винна. Насправді ж прибирання біля цього супермаркету є прямим обов’язком цього підприємства. Так само, як і інших підприємств у місті. І якщо біля того чи іншого магазину люди не могли пройти через снігові кучугури, то це не вина влади. Ми свого часу збирали підприємців і радили їм зайнятися прибиранням прилеглої до їхніх закладів території. Проте під час виступів окремих місцевих бізнесменів на цій зустрічі лунали докори у мій бік, що я не вийшов із лопатою на прибирання. Якщо питання тільки у мені, тобто, що я маю вийти із лопатою — і ситуація від цього у нашому місті зміниться, то я готовий до цього. Але хотілося б, щоб наші люди розуміли, що жити треба за тими принципами, за якими живе цивілізований світ. Тобто, наприклад, у приватному секторі тротуари до дороги розчищає власник будівлі. Це не обов’язок влади. Люди повинні таким чином допомагати комунальникам боротися зі снігом. По-друге, треба визнати, що у нас немає техніки для розчищення тротуарів. А тому цьогоріч, якщо бюджет буде прийнятий, ми плануємо закупити три одиниці техніки, яка б могла розчищати у тому числі і тротуари, для ЖРЕУ, ЖЕК-1 та ВУКГ.

— Чому для зимової пори року була придбана техніка із гумовими елементами, яка тепер не може впоратися із мокрим важким снігом?
— Просто у нас рідко буває, щоб доводилося прибирати мокрий сніг. Якби хоча б транспорт не пішов по дорозі, то розчистити її було б реально. А після того, як машини утрамбували мокрий сніг, впоратися із ним може лише грейдер. Тому питання не в тому, що купили неякісну техніку. А в тому, що вона непристосована до такого снігу. Сьогодні можна купити будь-що, аби лиш були гроші. Але при цьому потрібно пам’ятати, що це ті гроші, які заробила громада, і використовувати їх потрібно дуже раціонально. Тобто, якщо ми витратимо певну суму коштів на цю техніку, то їх уже не отримає якийсь об’єкт: залишиться без ремонту якийсь під’їзд чи без світла – котрась із міських вулиць.

— Когось із тих, хто відгукнувся і найбільше допоміг під час цієї ситуації, виділити можете?
— Щодо організацій, то боюся помилитися і назвати не всіх. Але дуже приємно згадати ЗАТ «Агробудмеханізація», БМУ-53, УМБ-17, «Будленд». У цьому проблеми у нас не було. Хоча, знову ж таки, будь-який підприємець рахує гроші. При радянській владі, наприклад, за кожною вулицею було закріплене підприємство. Але, що цікаво, місто потім відшкодовувало їм ці затрати. Сьогодні ж ми хочемо, щоб усі підприємства нам допомагали, як-то кажуть, «на шару». Так, вони нас виручили, але за це їм треба буде платити. Задарма ніхто сьогодні не прийде і не буде нічого робити.

— Що, на Вашу думку, може стати рушійною силою позитивних змін у комунальній сфері міста?
— Зміна мислення людей. Адже ми, зі свого боку, намагаємося робити усе можливе, аби ситуація покращувалася. Хотілося б ще, щоб і люди ішли нам назустріч, не були вандалами і байдужими. Покращити якість послуг ми можемо, підвищивши тарифи. Але робити це безкінечно ми не можемо, адже окремі категорії людей сьогодні і так ледве виживають. З іншого боку, на жаль, сьогодні в Україні немає господаря у висотних будинках. А звідси виникають і різні проблеми. Наприклад, ліфтове господарство. Напередодні нового року у Борисполі після відповідної перевірки повинні були зупинити близько 18 ліфтів. Причини цього досить банальні: випалена кнопка, відсутність у кабіні ліфта світла, проламана бокова стінка, розкручена задня стінка. Виникає питання: хто винен у цьому: комунальна служба, ЖЕК, ЖРЕу чи все ж таки варвари, які це зробили? Моральність треба змінювати кардинально. Ну і, звичайно, підходи до вирішення питань. От як ми зробили із ліфтовим господарством: ще років чотири тому у місті щодня не працювало по 25 підйомників, а сьогодні це лише 1-2 ліфти. Ціною покращення ситуації стало те, що місто почало доплачувати ліфтовому господарству у рік 420 тис. грн. Тобто, була створена аварійно-диспетчерська служба, яка повністю утримується за рахунок міського бюджету.

— Будинкові та вуличні комітети допомагають вирішувати комунальні питання?
— Звичайно. Але, на жаль, не усі мешканці вулиць та будинків ідуть нам назустріч. Так, до мене на прийом приходили мешканці одного із будинків на вул. Котовського із проблемою каналізації. Окрім цієї, у будинку існує ще низка проблем. Проте люди ось уже два роки навідсіч відмовляються створювати будинковий комітет. А будинок потребує господаря, до якого з тим чи іншим питанням могли б звертатися комунальники, який би представляв інтереси мешканців у міській раді. Таким чином, цей будинок завдає нам лише збитків. За минулий рік, наприклад, у ньому сталося 4 пожежі у підвальному приміщенні. І тільки за одну пожежу ЖЕКу-1 було завдано збитків у розмірі 67 тис. грн! Хто ж буде їх компенсувати? Чому ми повинні робити цю компенсацію за рахунок іншої частини громади? Ось саме у таких ситуаціях влада і громада повинні йти один одному назустріч. Якщо ж процес буде іти лише в односторонньому напрямку, то порядку не буде. Так, у кооперативних будинках подібних проблем не виникає, бо люди там рахують кожну копійку, вони долучаються до процесу благоустрою і порядку у будинку. Я щиро вдячний за роботу голові будинкового комітету на вул. Ленінградській Аллі Лисовець, яка особисто контролювала ремонт у під’їзді та благоустрій прибудинкової території. Ось такі підходи найкращі: коли контроль є громадським. Тоді і робота виконується якісно, і люди бережуть те, що зроблено.

— Немає гарантії, що органи самоорганізації населення вдасться створити по всьому місту. Як бути із тими будинками та вулицями, мешканці яких пасивні у цьому питанні? Не кидати ж їх напризволяще?
— Ніхто і не буде цього робити. Вони обслуговуватимуться, як і всі інші будинки. Сьогодні є думки, щоб при кожному комунальному підприємстві створити службу, працівники якої б і пояснювали мешканцям висоток, яку роботу проводять ЖЕКи, за що конкретно люди платять. Щоб проводилась роз’яснювальна робота. Поки що втілити цю ідею в життя не вдається, та продовжувати працювати у цьому напрямку ми будемо. Люди повинні нарешті зрозуміти роль ЖЕКу, бо більшість роботи, яку той виконує, сьогодні залишається поза увагою. І про те, що, коли розпочалися перші цьогорічні снігопади, працівники ЖЕКів були задіяні у розчищенні дахів висоток від снігу, щоб той, танучи, не затопив квартири, знають одиниці. Це була проведена величезна робота. Коли люди знатимуть про це, можливо, тоді і ставлення людей до комунальників буде набагато кращим.
Окрім цього, залишається поки що невирішеним питання рівноправного надання комунальних послуг як приватному сектору, так і висоткам. Поки що сьогодні у цьому процесі відсутнє пропорційне співвідношення, щоб і перші, і другі порівну використовували кошти, які заробила громада. А не так, що 70% коштів ми кидаємо на багатоквартирні будинки, а деякі вулиці чи провулки приватного сектору залишаються при цьому неосвітленими.

— Насамкінець, Анатолію Соловйовичу, давайте підіб’ємо підсумки: які ж кроки приведуть до покращення ситуації у комунальній сфері Борисполя?
— Щоб це відбулося, у першу чергу, повинен бути господар. Друге – треба змінювати ставлення як працівників комунальної сфери до своєї роботи, так і бориспільців до вже зробленого. Третє полягає у тому, що іти шляхом підвищення тарифів неправильно. Головне тут – модернізація роботи підприємств. Особливо це стосується водоканалу і тепломережі. Так, сьогодні ми не можемо цілодобово подавати гарячу воду. Вирішити це питання плануємо саме шляхом модернізації тепломережі. Якщо хочемо, щоб Бориспіль був цивілізованим містом, треба, щоб люди щодня отримували гарячу воду. І ми її будемо отримувати. Ми і зараз це можемо зробити, тільки якою ціною: за рахунок людей чи шляхом дотацій із бюджету? Обидва варіанти неправильні, і ця вода може стати занадто дорогою. Ну і четвертий крок – енергозберігаючі технології. У розрізі цього питання наголошу на тому, що у багатьох людей ще не встановлені лічильники на воду. Тому і доводиться їм сплачувати чималі суми. Тому і виникають питання, чому вода така дорога. А насправді ціни у нас одні із найнижчих по Київській області. Ось так, вирішивши ці питання, а також і низку інших, не менш важливих, на яких я не зупинився, у комплексі, можна навести лад у комунальній сфері міста.

Юлія ЛИСИЦЯ
Фото Віктора СПІВАКА

Источник

Переглядів:: 1
Опубліковано в Новини

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ

guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x