loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Довга дорога до мети

/ 5. оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Народній хоровій академічній капелі імені Павла Чубинського виповнилося 20 років. Минулого року на Всесвітніх хорових змаганнях у австрійському місті Грац капела імені Павла Чубинського здобула диплом і бронзову медаль лауреата.

З чого все починалося? З таким питанням звернувся до художнього керівника колективу, заслуженого артиста України Олександра Дмитровича Зюзькіна.

— У мене була мрія, — говорить Олександр Зюзькін, — створити академічний хор!

Перший відповідальний виступ капели відбувся у Спілці письменників України ще в 1991 році. Ми знайшли своє місце у ніші академічного співу. А далі шлях пролягав на європейські конкурси. Перше випробування пройшли успішно у Фінляндії, де стали лауреатами. А потім у російському Волгограді на конкурсі міст-героїв отримали теж високий результат.

Участь у міжнародних конкурсах — це дуже відповідальна справа. Це і честь держави, і капели. Те, що український колектив знають у Європі, це визнання нашого успіху. Статус капели імені Павла Чубинського нині такий високий, що не ми просимося, а нас запрошують не лише на європейські, а й світові конкурси. Змагатися важко і фізично, і морально, і відповідально. Сьогодні капела П. Чубинського входить у число п’ятдесяти кращих колективів світу. Держава надавала мінімальну допомогу, і щоразу доводиться просити фінансову допомогу у спонсорів. Втішає, що український прапор майорить на всіх конкурсах, де ми співаємо. На останній хоровій олімпіаді в Австрії символ України був серед 94 прапорів країн-учасниць! Приємно. Не побоюсь сказати, що капела імені Павла Чубинського — це явище як в українській, так і в світовій музичній культурі.

Як досягаються успіхи? Двічі на тиждень чубинці збираються на репетиції, а перед відповідальними конкурсами ще частіше.

Треба бачити, як прискіпливо проспівується кожна нота. Конкурсні твори на репетиціях виконують десятки разів. Розповідаю, бо був на багатьох репетиціях. Кажуть, що Зюзькін вимогливий. Скажу — надзвичайно. І це дає свої результати. Згадую поїздку до Боснії і Герцоговини, де чубинці на конкурсі вибороли дві найвищі нагороди — золоту медаль та гран-прі. Передати, що діялося у кожного в душі, неможливо. Скажу лише, що жіноча половина капели на заключному гала-концерті співала і плакала. Від щастя. З кожним роком розширюється географія виступів. Двічі на італійській землі, у Римі та Ріва-дель-Гарда, чубинці отримували срібні дипломи. У німецькому місті Цвіккау на конкурсі імені Шумана наші славні співаки вибороли золото, а в Греції — срібло. Звичайно, це говорить про мистецький рівень колективу, бо не випадково минулого року в австрійському місті Граці на всесвітній олімпіаді здобули бронзову медаль. Тепер капела, а запрошення вже отримали, збирається у Корею. Знайти б лише спонсорів.

Певно, ніколи не забути поїздку 2002 року на край землі в Архангельську губернію. Саме там відбував заслання наш великий земляк Павло Чубинський, чиє ім’я достойно носить капела. Вісімнадцять років тут не було жодного українського колективу. Там живе і працює багато українців. Почути рідну мову, рідну пісню, побачити людей з України прийшло так багато бажаючих, що ледь вистачило місць в одному з найкращих залів філармонії. Кожна пісня сприймалася слухачами на біс. Завершилася концертна програма, зал встав, люди плакали. Просили поспівати ще хоч трохи. І знову звучала українська пісня. Коли ж концерт завершився, наших артистів оточили земляки, дякували за любов до рідної пісні і просили приїжджати на поморську землю знову. Пам’ятним був концерт і в Холмогорах, де бував під час заслання П.П. Чубинський.

Склад капели оновлюється, приходить багато молоді, щоб співати у Зюзькіна. До того ж, багато капелян приїжджає у Велику Олександрівку на репетиції з Києва. А Зюзькін усе піднімає планку майстерності, і нині всі капеляни співають по нотах. Співають для того, щоб радувати слухачів, дарувати естетичну насолоду і щоб українська пісня лунала не лише в Україні, а й за її межами. Олександр Дмитрович Зюзькін — щаслива людина, бо здійснилася його мрія — він створив колектив, який прославляє Україну.

Переглядів:: 2
Share on facebook
Share on telegram
Share on twitter
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x