Сало, картопля, ворони, діброва –
В курнім віконці тремтять відчуття.
Літа минулі згадалися знову,
Котяться разом вагон і життя
Тамбур, цигарка, зітхаєш, бурмочеш,
Ще один тане в тумані перон,
МАбудь такі вже звичАї у ночі:
Тільки безгрішним дарується сон
Все заспокоїться, може забудеться,
Якось розлюбиться, може ніяк…
Тільки не скоро гадання ті збудуться,
Потяг життя не летить, мов літак
Знову зупинка… дерева високі,
Баба з косою стоїть край села
– Вибачте, де ми?
– Велика МорОка!
Плюнула гучно і в хащу пішла.
Про автора Ігоря Попова читайте ТУТ.
Якщо серед наших читачів є творчі люди, які складають або знають вірші, сатири, частівки та інше, про бориспіль чи район, про наших земляків чи ‘царьків’ – з радістью опублікуємо на сайті ваші матеріали. Пишіть нам на пошту info@borispol.org.ua.
Автор публікації
