loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Коли зійдуть сніги

/ 5. оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Згадую червень минулого року, коли їздив селами району із заступником голови Бориспільської райдержадміністрації Миколою Івановичем Кононенком, оглядаючи населені пункти після двомісячника благоустрою.

Тоді й виникла думка, що за найчистіше, найупорядкованіше село треба, як і годиться, давати премії головам сільських рад, а найгірші відповідно класифікувати. Головам же сільрад, чиї села так і залишилися неприбраними, «презентувати» найвищі антинагороди. На мою думку, на таку в першу чергу претендувала Велика Олександрівка. Сміттєзвалище як на околиці Малої Олександрівки, так і біля котельні у Великій Олександрівці, біля гуртожитку, де живуть тваринники сільгосппідприємства «Агро-Регіон», та в інших місцях. Але вибух негативних емоцій викликало те, що побачив на кладовищі Великої Олександрівки. Тут панував, якщо дивитися з боку залізниці, повний безлад. Огорожа поламана, а місцями її й зовсім немає. Купи сміття, що залишилися після поминальних днів, не вивезені. Одне слово, сільська рада і її очільник Микола Сергійович Горленко так і залишили оте сміття догнивати. Недаремно жителька Чубинського, чоловік якої похований на цвинтарі Великої Олександрівки, додзвонившись до редакції, плакала. Її, як кажуть, дістало нехлюйське ставлення сільської влади до святого місця.

Днями побував у Великій Олександрівці і розмовляв на вулиці села з її мешканцями. Ті, хто згодився сказати кілька слів, просили не називати прізвищ. Журналіст — чоловік приїжджий, а вони все-таки жителі села… Так от: висловлювалися вони так, що сільського голову, депутатів місцевої ради мало цікавить благоустрій. А тому дороги розбиті, сміттєзвалища як були у межах сіл, так і залишаються. Одна із жінок щодо кладовища з гіркотою сказала, що це великий сором усім мешканцям. Вона недавно живе у Великій Олександрівці. У її рідному селі, на противагу тому, де нині мешкає, кладовище доглянуте, обгороджене. Це людська шана тим, хто пішов від нас у далекі світи, зрештою, совість тих, хто здрастує.

Інший співрозмовник взагалі не захотів говорити на цю тему, а лише махнув рукою… Іду на те місце, де уже був дев’ять місяців тому. Як не було огорожі, так і сьогодні її немає. Купи ж минулорічного сміття лежать під снігом. Іще ж не вирувала тоді клята криза, на яку нині звалюють усі гріхи.

Нинішнього року рання Пасха, а значить і упорядкування могил, кладовищ. Коли зійдуть сніги, картина буде неприваблива. Щоб навести порядок, не так уже й багато треба матеріальних витрат. Є надія ще й на те, що поруч кладовища будується храм Господній і доведеться впорядковувати прилеглу територію.

Переглядів:: 3
Share on facebook
Share on telegram
Share on twitter
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x