Він довго цілував її портрет…
Такого навіть сам не сподівався:
Нікому він нізащо б не признався,
Що у душі романтик і поет.
Бо циніка такого – не знайти,
Він вже давно на людях носить маску.
На людство поглядає з висоти
І зневажає ніжності та ласку.
Зробила доля вправний пірует
І почуття його заполонило,
Самотнє серце солодко занило…
Вдивляючись у рідний силует,
Він довго цілував її портрет.
Про Ларису Цілик читайте ТУТ.
Якщо серед наших читачів є творчі люди, які складають або знають вірші, сатири, частівки та інше, про бориспіль чи район, про наших земляків чи ’царьків’ – з радістью опублікуємо на сайті ваші матеріали. Пишіть нам на пошту info@borispol.org.ua.
Переглядів:: 1
