Вітерець обвівав мене віялом,
Ніжно пестив волосся шовкове.
Сонце щедро веснянки сіяло
У повітря п’янке світанкове.
А дерева у шатах мережених,
Як тендітні, стрункі наречені.
І птахів, до безтями збентежених,
Розливались пісні нескінченні.
Це навколо весна шаленіла,
А в душі моїй – пустка зимова.
В серці змучена скрипка німіла:
Їй порвав струни ти, Казанова…
Про Ларису Цілик читайте ТУТ.
Якщо серед наших читачів є творчі люди, які складають або знають вірші, сатири, частівки та інше, про бориспіль чи район, про наших земляків чи ’царьків’ – з радістью опублікуємо на сайті ваші матеріали. Пишіть нам на пошту info@borispol.org.ua.
Переглядів:: 1
