– Чому не йдеш, розтрушуючи сніг?
Мене давно долає вже утома,
Тебе ж чекають діти на поріг,
Щоб на санчатах утікати з дому!
– Уже дерева роздягла було,
І листя під ногами простелила… –
Гукала осінь зиму за селом,
А та приходить в гості не спішила…
А та дивилась на річкове плесо,
Йшла по калюжах кроком крижаним,
На ранок в інії була воскресла,
А потім зникла теж раптово з ним.
То подихом війнула, то морозом,
То знову заховалася в кущі:
– Побудь ще трохи золотою, осінь,
Я полюбуюсь на твої дощі…
Про авторку Людмилу Мозгову читайте ТУТ.
Якщо серед наших читачів є творчі люди, які складають або знають вірші, сатири, частівки та інше, про Бориспіль чи район, про наших земляків чи ‘царьків’ – з радістю опублікуємо на сайті ваші матеріали. Пишіть нам на пошту: info@borispol.org.ua.