Наука в Україні: витрати на R&D у шість разів нижчі за законодавчу норму

Частка валового внутрішнього продукту, яку Україна спрямовує на наукові дослідження та розробки (R&D), майже вшестеро менша за норматив, визначений законодавством. Про це свідчить аналіз Українського інституту майбутнього, який порівняв досвід восьми країн та окреслив можливі кроки для розвитку наукової сфери до 2035 року.

У 2003 році Україна та Китай витрачали на науку приблизно однакову частку ВВП — близько 1%. За два десятиліття китайський показник зріс до 2,6%, тоді як український впав до 0,3%. Жодного разу за роки незалежності не вдалося досягти законодавчого нормативу у 1,7% ВВП.

Ситуація з кадрами також тривожна. Чисельність дослідників на мільйон населення скоротилася майже вчетверо, а кількість наукових організацій — більш ніж удвічі. Середній оклад наукового співробітника Національної академії наук становить 300–400 доларів на місяць, тоді як у Польщі на аналогічній позиції платять 2500 євро. До осені 2022 року країну залишили 18,5% українських учених, причому саме найбільш публікаційно активна частина.

Проблема не лише у фінансуванні, а й в ефективності. НАН України за чисельністю співробітників майже дорівнює німецькому Товариству Макса Планка, але за кількістю публікацій і патентів відстає у рази. Інститути досі отримують кошти пропорційно до штатних ставок, а не за результатами роботи. У розвинених країнах приватний бізнес фінансує від 75% до 95% витрат на R&D, в Україні — лише 20–40%.

Винятком є оборонна сфера: ринок авіаційної техніки зріс із 17 мільярдів гривень у 2022 році до 99 мільярдів у 2024-му, а кількість зареєстрованих виробників потроїлася. Це перший масштабний приклад приватного R&D з коротким циклом «розробка — виробництво — застосування». На думку авторів, цей досвід варто поширити на інші галузі.

Експерти пропонують низку кроків, розрахованих на різні терміни. У перший рік — збільшити витрати на дослідження до 2% ВВП, запровадити податкові вирахування R&D-витрат (150% для всіх, 200% для малого та середнього бізнесу), режим IP Box зі ставкою 5% та український аналог американського закону Bayh-Dole Act. Також пропонується міжнародна атестація установ НАН, переведення щонайменше половини базового фінансування на конкурентний принцип, ротація керівництва кожні п’ять років, програма репатріації вчених та приєднання до Європейського дослідницького простору.

На перспективу до 2035 року — створити три-п’ять національних дослідницьких університетів за моделлю корейських KAIST і POSTECH, а також сконцентрувати ресурси на пріоритетних нішах: оборонні технології, агробіотехнології, IT і кібербезпека, мікроелектроніка, ядерні технології, медицина та авіакосмос.

Автори підрахували, що податкові стимули здатні дати 20–27 мільярдів доларів додаткового ВВП за вісім років без прямого навантаження на бюджет. Вихід на 2% ВВП до 2035 року означатиме 25–30 тисяч нових робочих місць із зарплатами, що у 2–3,5 раза вищі за середні по економіці.