Сінгапур будує вгору й під землю: що з цього досвіду варте уваги громадам

Про ці підходи йдеться в матеріалі Управління міської реконструкції Сінгапуру (Urban Redevelopment Authority, URA), присвяченому стратегіям оптимізації земельних ресурсів країни.

Один із напрямів — будувати вище, щоб на тій самій площі розмістити більше житла, офісів та інфраструктурних об'єктів. В URA наголошують, що під час ущільнення забудови враховують можливості наявної інфраструктури та сумісність нових об'єктів із навколишньою забудовою. «Містобудівні правила мають допомогти зберігати якість житлового й робочого середовища», — зазначають в управлінні. Приклад такого підходу — житловий комплекс заввишки понад 60 поверхів, який планують звести біля станції метро Outram Park, поруч із міським парком Pearl's Hill. Він має стати найвищим проєктом державного житла в Сінгапурі.

Друга стратегія — перебудова brownfield-територій, тобто земель, які вже використовувалися, але більше не виконують первинного призначення. За даними URA, під час такої реконструкції зважають на історичну спадщину та характер місцевості. Наприклад, територію колишніх суднобудівних верфей у районі Tanjong Rhu, що припинили роботу до середини 1990-х років, перебудували під житло. Нині це житловий район на набережній із доступом до рекреаційних зон. Схожа доля чекає на авіабазу Paya Lebar: після того як із 2030-х років її функції перенесуть на авіабази Changi та Tengah, на її місці має з'явитися новий житловий район.

Третій підхід — поєднувати різні функції в одному комплексі замість того, щоб розводити їх по окремих ділянках. Показовий приклад — комплекс Our Tampines Hub на сході Сінгапуру, де під одним дахом працюють стадіон, басейн, бібліотека, магазини та заклади харчування. Громадську інфраструктуру теж проєктують багатофункціональною: канали, водні шляхи та водосховища використовують і як рекреаційні простори, а шкільні поля та багатофункціональні зали у вихідні відкривають для мешканців. Недостатньо задіяні території над багатоповерховими паркінгами та під естакадами також можуть перетворювати на громадські простори.

Окремий напрям — освоєння підземного простору, який дозволяє звільняти цінну землю на поверхні для житла, парків і громадських просторів. У Сінгапурі підземні об'єкти розміщують на різній глибині залежно від призначення: ближче до поверхні — пішохідні переходи, торговельні приміщення, паркінги та інженерну інфраструктуру, глибше — станції метро й об'єкти очищення води. Великі мережі залізниць, автомобільних доріг, водопостачання, каналізації та електропостачання прокладають під землею, щоб зменшити їхній вплив на міський простір. Спільні інженерні тунелі дають змогу об'єднувати кілька комунальних мереж, заощаджувати землю та залишати можливість для подальшого розвитку інфраструктури.

Крім традиційного намивання територій, у країні шукають інші способи створювати й економити земельний простір. Зокрема, там тестують першу плавучу систему накопичення енергії та досліджують технологію вертикального розміщення акумуляторних систем, яка може скоротити потрібну для них площу землі до 40%. А на острові Pulau Tekong реалізують польдерний проєкт, який дозволяє значно зменшити кількість піску для створення нових територій.

Для українських громад ці приклади цікаві насамперед як набір інструментів: ущільнення забудови з оглядом на інфраструктуру, повернення в обіг занедбаних промислових ділянок, багатофункціональні громадські простори та поступове перенесення частини інженерних мереж під землю. Кожен із них вимагає тривалого планування й чітких правил, але сам підхід — спершу рахувати наявні ресурси, а вже потім освоювати нові — цілком застосовний і в наших умовах.