loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Незборимий смітник

/ 5. оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Історію появи майданчика для сміття за приміщенням страхової компанії «Оранта» (у народі більше відомого, як приміщення податкової інспекції) пам’ятають старожили. Спочатку для потреб установ, які там знаходяться, стояв один контейнер, і ніякої «сміттєвої кризи» у цьому місці не було. Та коли кількість контейнерів збільшили, утворивши повноцінний майданчик для сміття, а із сусідніх вулиць прибрали їх узагалі, ситуація стала критичною, адже тепер до цього місця сміття зносять звідусіль!
Сьогодні комунальники не можуть вже впоратися із ним. Одного дня чекаючи, доки завантажать сміття до сміттєвоза, спостерігала неприємну картину, як працівник комунгоспу намагався помістити сміття із цих контейнерів до заповненої вщент машини-сміттєвоза. Видовище не із приємних. Та і враження двоякі. З одного боку, виникає злість на комунальника: навіщо витрачати свій час на запихання усього цього бруду до кузова машини, якщо він і так забитий. А з іншого, у душі з’являється жаль до цієї людини: одягнувшись у брудну робу, страшні чоботи і рукавиці, цей чоловік за копійки змушений порпатися у бруді, адже під час усього процесу сміття, випадаючи із кузова, летіло йому на голову та спину, а із сміттєвоза у цей час йому під ноги капала якась гидота. Проте, і таку роботу має хтось виконувати. От тільки чому у цивілізованих країнах, працюючи прибиральником, людина цього навіть не відчуває, а у нас повинна проходити таке пекло?
А взагалі, повертаючись до наболілої теми сміттєвого майданчика за податковою, дивує парадокс: смітник знаходиться по дорозі до редакції газети, майже під її боком, а впоратися із цією проблемою декільком поколінням журналістів видання (це без перебільшення!) ось уже скільки часу так і не вдається: пишеш-пишеш, «капаєш-капаєш», а реакції — нуль.
А ситуація ця таки дійсно є проблемною, і переполох навколо неї піднятий не на рівному місці, не через докучливість настирних журналістів, а тому, що вона є ПРОБЛЕМНОЮ. До того ж, багатогранною. По-перше, смітник давно уже став «загальномікрорайонним» надбанням і, хоч-не-хоч, приймає до гурту будь-яке сміття: наприклад, навіщо турбуватися через те, що на сміттєзвалищі під Глибоким не приймають меблі чи гілки, якщо їх можна відперти під податкову? По-друге, його існування спричинило появу навпроти під гаражем міні-смітника, завжди рясно усіяного порожніми пляшками, пакетами, засобами особистої гігієни, цигарками та шприцами. Такий же «набір» можна знайти і у контейнерах та біля них. Прибиральницям податкової інспекції та редакції доводиться прибирати за сміттєвозом увесь бруд, що не потрапив до машини. Є серед нього і шприци. А хто ж буде нести відповідальність за «укол» у разі чого? Де потім шукати крайнього? Із ким судитися? Занадто драматично і перебільшено, скажете? Можливо, але чи не варто зараз запобігти біді, ніж потім, ламаючи руки, нервово шукати із неї вихід? Ну і по-третє, від такого «красивого і ароматного» сусідства страждає авторитет як установ, що орендують приміщення «Оранти», так і редакції газети. Адже погодьтеся, не дуже приємно пояснювати відвідувачам редакції, щоразу, як вони запитують дорогу, що «по дорозі до нас побачите смітник».
У нормальному суспільстві, враховуючи усе це, проблема б мала бути уже давно вирішеною. Або її не виникло б ніколи. А так, якщо маємо те, що маємо (йдеться про суспільство), то треба хоча б пробувати щось робити. Чи влада зовсім безсила?

Переглядів:: 1

Автор публікації

Офлайн 4 дні

admin

0
Коментарі: 2Публікації: 7862Реєстрація: 08-03-2022
Share on facebook
Share on telegram
Share on twitter
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x