Життя непередбачуване і складне,
Зрозуміти його сутність складно.
Мені достеменно відомо одне,
На світ з’являємося ридаючи безпорадно.
Мама з перших хвилин приголубить,
Даруючи заспокійливе рідне тепло,
І надалі все життя тебе любить,
Й очікує вдома, щоб там не було.
Бути матір’ю – це переживати радість й тривогу,
Перемелювати в собі почуття, як кавомолка,
Стримувати сльози, відправляючи в дальню дорогу,
З нервами натягнутими й гострими, мов голка.
Бути матір’ю – це все стерпіти,
Як земля вічно терпить своїх землеробів,
Ночами Богові за дітей здоров’я молити,
Й щоб відводила їх доля від чорних окопів.
Бути матір’ю – це відчувати під шкірою чужий біль,
Захищати стомленими кістками і лімфатичними вузлами
Сон немовляти, і приймати бій
В кімнаті, підсвіченій холодними мармуровими зірками.
Мати – це твоя посмішка перша,
Розкотистий грім дзвінкого сміху,
Їжа, яка, чомусь, завжди найсмачніша,
Тихий голос, що приносить сон і втіху.
Я маю сказати мамі “пробач”
За стомлені руки і за ночі без сну,
За мою відстороненість, за твій тихий плач,
За неспокійний характер і за ранню сивину.
Я дякую мамі за своє минуле,
Теперішнє й дорогу в незвідане майбуття,
За всі літа, що так швидко промайнули.
Мама – це сутність і квінтесенція життя!
Про Олександра Берішева читайте ТУТ.
Якщо серед наших читачів є творчі люди, які складають або знають вірші, сатири, частівки та інше, про бориспіль чи район, про наших земляків чи ’царьків’ – з радістью опублікуємо на сайті ваші матеріали. Пишіть нам на пошту info@borispol.org.ua.
