Світ без тебе в моїх очах втрачає фарби,
Світ без тебе – лише хруст сухих гілок,
покинуті пташками голі верби,
І біль у грудях, мов в серце загнаний кілок.
Я без тебе лиш процес дифузії молекул,
Я без тебе соматична система без нервів,
До моральної прірви наближений впритул,
Закований, немов у банці рибячих консервів.
Людство без тебе – зграя навіжених,
Суспільство втрачає останні моральні принципи,
Океан стає просто пійлом для прокажених,
а храми перетворюються в безмовні склепи.
Відчуття і слова втрачають своєї первісної сутності,
Мова зникає, коли нею не говорять про любов і страждання,
Та в них і немає жодної потреби за твоєї відсутності,
Адже саме ти і є кохання.
08.11.17
Про Олександра Берішева читайте ТУТ.
Якщо серед наших читачів є творчі люди, які складають або знають вірші, сатири, частівки та інше, про бориспіль чи район, про наших земляків чи ’царьків’ – з радістью опублікуємо на сайті ваші матеріали. Пишіть нам на пошту info@borispol.org.ua.
