Те, що ім’я Люка Бессона вже давно стало торговою маркою, ні в кого не викликає сумніву. Однією з характерних рис цієї марки – прихильність до жанровому кіно в його голлівудському розумінні з деякими вкрапленнями європейськості. Стрічка «Напролом» – саме з таких.
Прихильність Бессона та його «Корпорації Європа», згадана вище, передбачає наявність вивірених прийомів і штампів того чи іншого жанру, часом – аж до балансування на тонкій межі плагіату. Ось у випадку з бойовиком «Напролом» режисери-дебютанти (вони ж, укупі з самим Бессоном і сценаристи) запозичили сюжетний кістяк у Джона Карпентера з його втечами з Нью-Йорка і Лос-Анджелеса, хіба що зробили головним героєм не закоренілого злочинця, а підставленого колегами суперагента в обличчі накачавшись Гая Пірса, а місцем дії обрали космос. В іншому ж маємо до болю знайомий сюжет: порятунок президентської дочки з місць не таких віддалених, кишать найзапеклішими головорізами, психами та іншими покидьками, над якими ще до того ж і проводяться всякі не зовсім законні експерименти. Стрічка присмачена нехитрим гумором, зразком якої є діалог агента Сноу з президентською донькою (у виконанні Меггі Грейс, яка не тільки намагалася залишитися в живих протягом 6 років, а й встигла побувати в вампірської шкурі): «Як тебе звуть?» – «А ти не клич ».
Справедливості заради відзначимо, що на відміну від Змія Плиска, агенту Сноу куди цікавіше не рятувати доньку президента, а дізнатися, хто і навіщо його підставив. У своєму захопленні жанровим кіно (і, мабуть, потаємним мрією зняти його квінтесенцію – фільм (и), який закриє жанр) Бессон часом вистачає лишку – одна з початкових сцен погоні через гіпербистрого монтажу практично втрачає будь-яку зрозумілість і набуває яскраво виражений присмак мультяшности, а для повернення з космосу виявляється достатнім мати пару скафандрів і парашутів. Ну, та Бог йому, Бессону, суддя. Тим більше, що пред’являти Бессону якісь серйозні претензії якось не піднімається рука – він і не претендує на виробництво високохудожніх творів, а займається штампуванням відверто комерційного продукту, розрахованого на своє коло споживачів. А заодно, до речі, піднімає кінематографії країн Східної Європи – судячи з фінальних титрів, левова частина «Напролом» знята в Сербії. І в цьому сенсі – прапор йому в руки.
