loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Рецензія на фільм «Сіністер»

/ 5. оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Хтось несміливо визирає з-під долоні, втиснувшись спинкою в крісло, хтось, криво посміхаючись в блідому сутінку, нервово упускає попкорн на обшивку, обертаючись всім тілом на хрусткі звуки, а найсміливіші просто закривають очі і слухають… У вряди-століття фільм, сповна виправдовує свою назву (“зловісний”), на який слабкими нервами всіляко рекомендується одягнути подвійну пару нижньої білизни. Ну, так, на всяк випадок…

Бо якщо спочатку сюжет здається злегка затасканим (відомий письменник кримінального жанру в пошуках надовго сбежавшей музи натхнення переїжджає жити разом з усією родиною в заміський будинок, де колись загинула ціла родина… міг би і відразу на кладовищі оселитися, навіщо дрібнити), то, поступово, по мірі перегляду забутих кимось на горищі старовинних кіноплівок з кошмарної документалки, наштовхує на самі похмурі думки, виникнення різних лякаючих явищ навколо, вкупі зі ллється у вуха тужливої музикою, ти починаєш реально перейматися атмосферою страху… До речі, психоделічний саунд до цього фільму можна виділити особливо: композитор Крістофер Янг постарався на славу і своєю творчістю вносить неабияку лепту в наш тривожний стан, далеке від філософського споглядання того, що відбувається на великому екрані.

Здається, що і немає нічого особливого і принципово нового в сюжеті, не позбавлений він натягнути і шаблонів, і ти начебто і наперед розумієш, що має статися і чому, але… все одно досить страшно). До того теж, віддамо належне автору “Шести демонів Емілі Роуз”, картина позбавлена зайвої прямолінійності і нарочитості, що для фільму жахів – великий плюс. Події нагадують собою повільно й неминуче стягуючих павутину, в якій глядач – маленька й нещасна мушка… І в середині стрічки, треба сказати, вельми неохоче розлучаєшся з імовірністю того, що справа обійдеться пересічним маньячілой під ліжком… На щастя чи на жах, але “Сіністер” – добротний психологічний трилер, не поспішає розрубати гордіїв вузол сумнівів, “затоптати” глядача “бу-бумами!” або втопити в кровищи. Ні, зате справжній страх невидимими лапками поволі крадеться по хребту, а у вирішальні хвилини кров і зовсім холоне в жилах, так, що боїшся навіть поворушіться, щоб не стати, не дай бог, причиною наглої розрядки епізоду… І в сусіда, до речі, теж.

Загалом, вельми страшнючее кіно, яке попускає тільки в кінцівці, що дивишся вже майже з посмішкою. Бо відбоявся своє! І вже починаєш надувати груди колесом і думати: “А чого пужался-то…” А того! Якісний хоррор + музичний супровід = ефект досягнутий. У цьому плані творіння Скотта Дерріксона можна вважати досить успішним. Не можна не відзначити і досить непогану гру головних героїв, поліцейського-“простака” (Джеймс Ренсон), дружини (Джульєт Райленс) і, особливо, екс-дружина Уми Турман Ітана Хоука, що зіграв ключову роль письменника.

Чого не вистачило? Все ж якоїсь внутрішньої глибини, підтексту, при всій повазі до позамежного м-ру “Boogie”… Більш ретельного опрацювання деталей. Людяності і адекватності персонажів – а то письменник як спочатку здається повним кретином, так надалі тільки зміцнить це стійке відчуття. Гаразд, донька шибеників на стінах малює, справді, з ким не буває! Але синочок, плоть і кров його – спить у картонних коробках, звивається тілом, мочиться в сушарки і тільки що піну не пускає – а папаше хоч би хни, глушить віскі і дивиться плівки з вбивствами, які навіть не думає (чомусь) пред’явити поліції. Дружина ж замість того, щоб забрати дітей і скоріше виїхати від цього аутиста-переростка тільки ляскає того по плечу і, плачучи, переймається його душевної драмою. Якщо запрошувати лікаря – то всій родині відразу, але, на жаль, доктор трохи запізнився у світлі (точніше, пітьмі) представленого сюжету… Однак, в цілому – кіно хорошого рівня, яке залишає після себе сильне відчуття. Залишається сподіватися лише на те, що, як заявляють сучасні світочі науки, нервові клітини таки відновлюються…

Переглядів:: 1

Автор публікації

Офлайн 9 години

admin

0
Коментарі: 2Публікації: 7862Реєстрація: 08-03-2022
Share on facebook
Share on telegram
Share on twitter
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x