loader image
- Юна Українка подарувала Бориспільським кінологам «крилату конячку» яка виконує бажання. Днями, співробітники Кінологічного центру поліції Борисполя, які разом із ЗСУ та ТРО боронять рубежі Броварів, отримали цінний подарунок. Про це повідомляє прес-служба Кінологічного центру поліції в Київській області. Для наших відважних воїнів юна українка намалювала ліс, мирне небо та крилату конячку. За словами художниці, лоша здатне виконувати бажання. Варто лише доторкнутися до нього та подумати про те, чого хочеться найбільше. Картину юної мисткині передали на місце дислокації оборонців Берегині-волонтерки, які вже тривалий час докладають надлюдських зусиль аби забезпечувати воїнів усім необхідним. За бажанням авторки витвір потрапив саме до поліцейських кінологів. -
Меню Закрити

Жарти від кутюр, або історія юного кавеенщика

/ 5. оценок:

Оценок пока нет. Поставьте оценку первым.

Жарти від кутюр, або історія юного кавеенщика

«Тренере, ну випустіть мене на поле, тренере, ну випустіть… тренере, то навіщо ви мене купили, якщо ви зі мною не розмовляєте?» — це саме той момент, коли зал витирає сльози. І жарт дотепний, та й зіграно хоч куди.

Андрій Лямін — наймолодший кавеенщик славнозвісної бориспільської команди «Проти правил». Його «пригледіли» нещодавно, але він уже є частиною команди, вельми помітною та яскравою.

Вперше грав у школі: принесли жарти і просили підіграти, що він і зробив. Тоді на їхній шкільний КВК якраз завітав капітан міської команди, який помітив Андрія і запросив його до себе. Зараз він пробує писати жарти і навчається у восьмому класі школи №6.
Писати власні жарти почав нещодавно, але вже дещо є.

— Розкажи, як воно після шкільного КВК грати у справжній команді?
— Шкільна команда створюється на один рік, зіграли і все, до побачення, там немає команди як такої. До того ж, там немає справжньої підготовки до гри — це просто ще один шкільний вечір. Тобі приносять жарт, ти виходиш на сцену, клеїш дурника, оцінки ставлять, переможця визначають та й усе. Але ж грати хочеться частіше, ніж раз на рік, а особливо, коли спробував і сподобалось. Коли приходиш у справжню команду, навіть ту, що тільки починає, ти працюєш і працюєш над жартами та власною грою.

— Нещодавно ви побували на фестивалі в Одесі, команда відчула якісь зміни?
— Звичайно, коли ми приїхали, наша програма була хорошою, і ми були в ній упевнені. Але коли ми побачили рівень інших, то зрозуміли, що можна краще, набагато краще.

— Чому так? Жарти були невдалі?
— Не те щоб невдалі, просто трішки дитячі. Журі для себе відзначило, що вони цікаві, але, разом з тим, і слабкі. Ми посіли 5 місце у своїй групі, але й отримали запрошення на Кубок України. Для команди такі ігри просто на вагу золота. Те саме можна говорити й про ту гру, яка була організована у Борисполі. Були представлені 5 доволі сильних команд. У них було чому повчитися.

— Слухай, а важко писати жарти?
— Не те, щоб важко. Жарт — це особлива штука. Не скажеш же: «Все, зараз іду писати жарт». Він може прийти несподівано: у маршрутці або деінде. Ти їдеш і бачиш якусь цікаву ситуацію. Записуєш, запам’ятовуєш – ото вже і половина жарту. Іншу ж частину ми доопрацьовуємо, адже це командна робота, разом ми його відшліфовуємо, створюючи щось дійсно вартісне. Ще дуже важливо, з яким настроєм він пишеться, якщо сумно, то і жарт буде трішки сумний.

— А де ти сам береш сюжети для жартів?
— Інколи навіть у сім’ї щось підмічаю. Найчастіше це випадковість і робота над темами для програми.

— А чи було якесь незвичайне місце, де доводилось писати чи записувати?
— Ми якраз їхали на фестиваль і в потязі придумали сценку про вантажників аеропорту. Але то була швидше загальна ідея. Коли ми повернулися, ми над нею попрацювали і вийшов доволі непоганий жарт.

— Усе життя мене цікавило, а що там за кулісами.
— Безлад. На виступи команда має 5 хвилин, тому все має робитися швидко, дуже швидко і правильно. Переодягтися чи мікрофони передати. Словом, це щось.

— За такий короткий період ви уже достатньо зробили, вас часто оцінювали, критикували. Ти сам як до критики ставишся?
— Нормально, інколи, звичайно, буває важкувато, інколи сам розумію, що щось не виходить, але трішки критики нікому не завадить. Людина має бути кавеенщиком у душі, вона має розкриватися, віддаватися на сцені.

— А у тебе це виходить?
— Мені це подобається, і я намагаюсь, щоб кожного разу було краще. Якщо не виходить, потрібно просто прислухатись до поради і спробувати ще раз.

— У вас доволі насичена програма, є майже все, а от про що вам важко жартувати?
— Про політику.

— Чому? Немає бажання чи досвіду?
— Ні, просто про наших головних осіб країни не жартував хіба що лінивий. Важко знайти щось нове, щоб зачепити.

Переглядів:: 1
Share on facebook
Share on telegram
Share on twitter
guest
0 коментарiв
Межтекстовые Отзывы
Посмотреть все комментарии
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Пароль не введено
*
Генерація паролю
0
Оставьте комментарий! Напишите, что думаете по поводу статьи.x
()
x