Рівень бідності в Україні зріс до 41,6%: як це впливає на громади

Міжнародні фінансові інституції оприлюднили дані, які засвідчують суттєве погіршення добробуту українців. Якщо у 2021 році близько 20% населення вважали себе бідними, то у 2025 році цей показник зріс до 41,6%. Лише за рік — з 2024 до 2025 — частка таких домогосподарств збільшилася з 37% до 41,6%.

Головною причиною такого становища є стрімке зростання цін. Від початку повномасштабного вторгнення комунальні послуги подорожчали на 50–70%, а продукти харчування — на 70–80% загалом по країні, у деяких регіонах майже до 90%. Це змушує родини витрачати заощадження, позичати кошти або продавати особисте майно: у четвертому кварталі 2025 року близько 17% домогосподарств брали гроші в борг на базові потреби, а 6% продавали майно через скруту (для порівняння, у 2023 році таких було лише 3%).

Особливо складна ситуація у прифронтових громадах. Там 43,5% сімей повідомили, що харчуються обмеженим набором продуктів (загальний показник по країні — 35,4%). Майже половина домогосподарств у зоні бойових дій або на окупованих територіях зазнала пошкоджень житла. Постійні перебої з електроенергією — в середньому світло доступне близько 18 годин на добу — та проблеми з водопостачанням (27% домогосподарств) додатково ускладнюють життя людей.

Нерівність між найбагатшими та найбіднішими продовжує зростати. Реальні трудові доходи сімей із найбіднішого квинтиля у 2025 році скоротилися більш ніж на 30%, тоді як найзабезпеченіші домогосподарства, навпаки, зафіксували зростання понад 10%. Коефіцієнт нерівності (індекс Джіні) збільшився з 0,41 у 2023 році до 0,50 у 2025-му.

Окремою проблемою залишається працевлаштування вразливих категорій. Для жінок із дітьми, людей з інвалідністю та ветеранів доступ до роботи суттєво обмежений. 11,3% громадян працездатного віку називають інвалідність головною причиною, через яку не шукають роботу. Ветерани вдвічі частіше стикаються з втратою роботи (25,8% проти 12,2% серед невійськового населення), а 41% із них повідомляють про серйозні обмеження через стрес, тривожність або травми, пов’язані з війною.

Погіршується й доступ до медичних послуг: 47% домогосподарств, які потребували ліків, не змогли отримати їх у повному обсязі, переважно через високу вартість. Психічний стан населення також викликає занепокоєння — понад 20% респондентів оцінюють його як поганий, а близько 30% зазначають, що психологічні труднощі суттєво заважають їм у повсякденному житті та роботі.

Для подолання кризи необхідна комплексна підтримка держави та міжнародних партнерів: своєчасні соціальні виплати, відбудова пошкодженої інфраструктури та сприяння працевлаштуванню вразливих груп населення. Без цих заходів відновлення економічної стабільності громад залишатиметься під питанням.