Карпатський вітрокластер на 1,5 ГВт: що це означає для громад регіону

Ідею Карпатського вітроенергетичного кластеру потужністю 1,5 ГВт Володимир Зеленський озвучив під час саміту «Карпатської вісімки», участь у якому беруть Румунія, Сербія, Польща, Словаччина, Чехія, Австрія та Угорщина. За словами президента, гори можуть не лише бути транзитною територією, а й самі постачати енергію до країн Євросоюзу. Половина інвестицій, які обговорювали на саміті, стосується саме енергетики: загалом ішлося про понад 50 угод на суму більш як один мільярд євро.

Про плани звести близько 300 вітряків на семи гірських хребтах Карпат було відомо й раніше — саме така кількість турбін відповідає заявленій потужності. Екологи звертають увагу на наслідки для природи. Богдан Кученко, фахівець зі збереження екосистем ГО «Екодія», розповів, що на полонині Руній для дороги під важку техніку вже вирубали понад 15 гектарів лісу, а ще близько 70 гектарів — під лінію електропередачі. Тобто лише один проєкт може коштувати до сотні гектарів лісу.

Окреме питання — чому обрали саме високогір'я. Карпати займають лише 4% площі України, а високогірні ділянки, де планують ставити вітряки, — менш як 1%. Для порівняння: у Румунії гори займають понад 30% території, в Австрії Альпи — понад 60%. При цьому Закарпаття має найменший вітровий потенціал в Україні.

«Водночас чомусь саме там планується це будівництво, попри те, що на рівнинній території України є дуже багато сприятливих місць для розвитку вітроенергетики… де інфраструктура вже розвинена. Не потрібно будувати дороги, не потрібно рубати ліси», — зауважує Кученко.

Він припускає, що для компанії-забудовника так логістично зручніше. Йдеться про «Вітропарки України», які релокувалися з Краматорська до закарпатського Перечина. Інший імовірний чинник — зручність експорту електроенергії до ЄС. Сергій Нагорняк, голова підкомітету Верховної Ради з питань енергозбереження, підтверджує: «Якщо говорити про потенційний експорт електричної енергії до Європейського Союзу, то Карпатський регіон може бути непоганим напрямком, тому що там дійсно є вітер, є можливість встановлювати системи зберігання. Але найголовніше — для того, аби ця генерація потрапляла не в українську енергосистему, а йшла на експорт, потрібно будувати відповідні переходи».

За словами депутата, «Вітропарки України» вже отримали технічні умови від Укренерго. «Хочемо ми цього чи не хочемо, але бізнес буде робити свій бізнес», — підсумовує Нагорняк.

Тим часом навколо карпатських ландшафтів триває й інша дискусія. Журналістка Мар’яна П’єцух вважає, що тема боротьби з джипінгом активізувалася цього літа не випадково. На тлі обурення громадськості руйнуванням гірських ландшафтів туристами на джипах міська рада Яремча звернулася до Верховної Ради та Кабінету міністрів із проханням змінити закон, щоб урегулювати проїзд заповідними територіями. Пропонують, зокрема, узаконити безперешкодний проїзд дорогами, що частково пролягають Карпатським нацпарком, дозволити адміністраціям нацпарків створювати автомаршрути для підприємців і дати місцевій владі право ремонтувати дороги на території заповідника.

Мер Яремча Андрій Мироняк заявляв, що «такий вид туризму має право на життя, якщо чітко визначити та затвердити маршрути». Окремо місто запустило процес вилучення земель Карпатського нацпарку на користь громади. Йдеться про невиконаний указ 2010 року, який підписав тодішній президент Віктор Ющенко: він передбачав передачу понад тисячі гектарів із нацпарку місцевим жителям — нині на території заповідника розташовано приблизно 70 домогосподарств. Натомість нацпарк мав отримати тисячу гектарів інших земель, вилучених у держпідприємства «Ліси України».

Для громад Карпат ці процеси означають одразу кілька змін: нові робочі місця й інвестиції в регіон, але водночас вирубку лісів, зміну ландшафтів і суперечки довкола заповідних територій. Як саме розподілять вигоди й навантаження між місцевими жителями, бізнесом та експортом електроенергії — питання, яке ще належить вирішити.