У Києві зареєстровано понад 442 тисячі переселенців: як місто допомагає ВПО

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) становлять приблизно кожного восьмого мешканця Києва. За даними КМДА, станом на 14 липня 2026 року в місті зареєстровано 442 438 переселенців. Точну кількість населення столиці визначити складно, адже останній повноцінний перепис проводився у 2001 році; за оцінками, у Києві проживає близько 3,7 мільйона людей.

Однією з головних проблем залишається житло. Фонд тимчасового житла для ВПО налічує лише 113 квартир, придбаних у 2022 році. У 2025–2026 роках кошти на розширення цього фонду з міського бюджету не виділялися. Переселенці, які перебувають на обліку, можуть скористатися програмою оренди з правом викупу через комунальне підприємство «Житло-інвест» — для них передбачено пільгові умови, зокрема сплата лише 50% винагороди орендодавця.

Також діє державна програма житлових ваучерів на два мільйони гривень для окремих категорій ВПО з тимчасово окупованих територій. Станом на 14 липня 2026 року в Києві подали 5748 заяв, з яких ухвалили 4984, а 312 отримали відмову. Втім, у департаменті соціальної політики зазначають, що схвалення ваучера не гарантує придбання житла: інформації про фактичну кількість куплених помешкань немає.

Із працевлаштуванням ситуація також непроста. За перше півріччя 2026 року до Київського міського центру зайнятості звернулися 1,9 тисячі ВПО, з яких 1,1 тисячі мали статус безробітного. Роботу вдалося знайти 488 людям. Кожен четвертий працевлаштований працює у сфері торгівлі, ще 12% — у переробній промисловості, 9% — в державному управлінні та обороні, 8% — в освіті, 7% — у медицині. Роботодавці можуть отримувати компенсацію витрат на оплату праці за працевлаштування ВПО: за пів року 171 київська компанія отримала таку компенсацію за 572 працівників.

Для охочих розпочати власну справу діють грантові програми. У першому півріччі 2026 року 76 заявників зі статусом ВПО отримали мікрогранти за програмою «Власна справа», ще 11 — у межах програми для ветеранів. Податкових пільг лише на підставі статусу ВПО законодавство не передбачає.

Навчання також є частиною адаптації. У Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка станом на 1 липня 2026 року навчалися 460 студентів зі статусом ВПО, з них 28 працевлаштовані. Для дорослих доступне професійне навчання за сертифікатами — у першому півріччі ним скористалися 144 переселенці, ще 63 отримали ваучери на навчання. Популярними напрямами є психологія, медицина, медсестринство, охоронна діяльність та розмінування.

Окремим викликом є психологічна адаптація. Переселенці часто почуваються самотніми, втрачають звичне коло спілкування. Ірина, яка переїхала з Мелітополя, згадує: «Мені було настільки самотньо. Не було підтримки, не було можливості навіть піти з кимось на каву». Порятунком для неї стало волонтерство в медичному благодійному фонді, яке «стало єдиним сенсом вставати зранку». Інша переселенка, Варвара з Херсона, досі не вважає Київ домом, хоча живе тут кілька років: «Я дуже рідко кажу: “Після роботи одразу додому”. Я кажу, що їду на Осокорки».

У місті діє Програма заходів із підтримки, інтеграції та адаптації ВПО на 2026–2028 роки. Планується охопити правовими консультаціями п’ять тисяч переселенців, забезпечити зайнятістю 2,1 тисячі людей, видати 130 мікрогрантів та надати психологічні консультації тисячі людей. 17 червня 2026 року відкрито комунальний Інтеграційний хаб, де переселенці можуть отримати юридичну, психологічну допомогу та консультації щодо працевлаштування — за кожним відвідувачем закріплюють соціального менеджера.

Матеріальна підтримка також передбачена, але часто є недостатньою. У межах програми «Турбота. Назустріч киянам» малозабезпечені мешканці, зокрема ВПО, можуть отримати одноразову адресну допомогу. У першому кварталі 2026 року на підтримку ВПО спрямували близько 120 мільйонів гривень. Втім, переселенці розповідають про випадки, коли виплати припиняються через зміну адреси, і повторно оформити їх неможливо.

Адаптація переселенців — тривалий процес, який не має залежати лише від наявності знайомих чи затребуваної професії. Місту потрібна система, яка супроводжує людину від першого звернення до повної інтеграції: житло, робота, навчання, психологічна підтримка та включення в життя громади.