Микола Бровченко: «Пісня починається з мелодії»

Микола Бровченко, який писав тексти для Віктора Павліка, гурту Kozak System, Злати Огнєвіч, Оксани Мухи та Тіни Кароль, цієї осені виступить у новій ролі — як повноцінний автор пісень. Його проєкт «Тишком Нишком» — це вісім пісень, записаних наживо в затишній камерній атмосфері. Окрім музичної частини, проєкт досліджує феномен пісні як жанру, що супроводжує людство протягом усієї історії.

За словами пана Бровченка, він не вважає себе поетом: «Я пишу пісні та тексти до пісень, пишу музику». Його підхід — музика первинна, а текст вторинний. «Пісня майже завжди починається з мелодії. Music first», — пояснює він. Досвід сценариста та драматурга допомагає йому відчути суть виконавця: «Я дивлюся на виконавця, слухаю музику, шукаю якісь точки перетину».

Автор зізнається, що намагається уникати пісень про любов, вважаючи цю тему перевантаженою. Він зазначає, що багато виконавців одразу згадують про неї, коли немає про що писати. При цьому його хіт для Віктора Павліка «Приречений на любов» — це приклад нестандартного погляду на стосунки. Ця пісня, за словами Бровченка, була натхненна творчістю гурту Muse: «Нам закинули, що в Україні “щось схоже” не зробите. Ми зробили, і “Приречений” злетів».

Окремо пан Бровченко розповів про пісню «Як відгримить війна» для Kozak System, яку написав ще 8-9 років тому на прохання Івана Леньо. Тоді вони шукали пісню до серіалу про війну. «Я писав слова, знаючи, що війна йде. Що колись вона закінчиться і сини повернуться домів, до мам», — згадує він. Ця пісня стала частиною кожного концерту гурту.

Щодо штучного інтелекту, Бровченко налаштований позитивно: «Це для мене, як автора слів і музики, золота епоха». Він використовує ШІ для створення демо-версій своїх пісень, але вважає неетичним монетизувати таку творчість: «Видавати “не зовсім своє” за “своє” і монетизувати це — аморально».

У проєкті «Тишком Нишком» прозвучать пісні різних років, зокрема дві на музику покійного Сергія Круценка, серед яких відновлений хіт «Полуднева спека». За словами автора, стилі пісень різноманітні: від джазу до фолку. «Є симпатична пісня a la Sting “Причаїлася”. Є ретро-джазова “Не запалюй вогню…”», — ділиться він.

Розмірковуючи про феномен української пісні, Бровченко наголошує на її глибині та мелодійності. Він захоплюється тим, що тисячі народних пісень передавалися з покоління в покоління без жодного письмового фіксування: «Це свідчить про глибини нашого народу». Він також зауважує, що сучасні пісні часто зникають безслідно, тоді як справжні шедеври залишаються з нами назавжди.