Офіцер 128-ї бригади «Дике Поле» двічі вижив після влучань ворожих снарядів

До лав Сил оборони Роман долучився добровольцем у квітні 2022 року. За його словами, рішення він ухвалив після того, як побачив, що відбувалося у Бучі після звільнення. «Не хочу, щоб мені зв’язали руки і просто вбили. Хочу боротися за свою свободу», — розповів військовий.

Армійського вишколу на старті він не мав — починав звичайним солдатом. Утім, менш ніж за рік завдяки рішучості та лідерським якостям виріс до офіцера штабу. Разом із 128-ю бригадою пройшов найгарячіші точки Донеччини — Старомайорське, Вільне Поле та Шевченко. Той час згадує як період суцільного «драйву» та безупинної мотивації йти вперед. Наприкінці 2022 року за мужність і вміння ухвалювати виважені рішення в критичних ситуаціях його перевели до штабу.

Двічі Роман опинявся під прямим вогнем ворога і щоразу виживав. 15 вересня 2022 року артилерія росіян прицільно била по командному пункту: снаряд влучив просто у підвал-укриття та розірвався на перекритті. Усі, хто там був, залишилися живими, а під час обстрілу бійці жартували, що росіяни — «мазіли». Іншого разу, торік, в укриття, де перебував Роман, поцілила керована авіабомба. Вибух прийшовся на дерева поруч, що пом’якшило удар: військовий дістав контузію, але вижив.

Війна кардинально змінила його погляди. До 2022 року Роман спілкувався російською мовою, а тепер «хорошими росіянами» вважає виключно тих, хто воює у складі РДК пліч-о-пліч із ЗСУ. Окупантів він називає «зазомбованими», бо вони сліпо йдуть на вірну смерть стежками, усіяними тілами попередників. Натомість українські військові, за його словами, зберігають внутрішню свободу та стержень.

Вдома на офіцера чекають дружина та дві доньки, яким 7 і 13 років. Наразі вони перебувають за кордоном. Після перемоги Роман планує залишитися в лавах ЗСУ та будувати військову кар’єру.