Конкуренція правоохоронців: як відомчі війни впливають на правосуддя

Конкуренція між правоохоронними відомствами може бути корисною, якщо вона змушує працювати якісніше. Однак коли боротьба йде за справи, вплив і ресурси, наслідки стають руйнівними: втрачаються докази, порушуються права людей, а інколи — провалюються цілі розслідування.

Яскравий приклад — стосунки між НАБУ та СБУ. У липні 2021 року детективи Бюро переслідували автомобіль Служби безпеки, яким до Києва везли суддю Миколу Чауса, підозрюваного в одержанні неправомірної вигоди. Співробітники НАБУ вимагали передати їм підозрюваного, але працівники СБУ не відреагували. Чауса доставили до приміщення СБУ, а детективів всередину не пустили.

За зовнішньою видовищністю цієї погоні стояла серйозна проблема: два органи не змогли узгодити дії в межах правової процедури. Замість координації — переслідування на дорозі та блокування доступу до підозрюваного.

Історія протистояння має глибше коріння. У серпні 2016 року слідчі ГПУ на чолі з Дмитром Сусом провели обшук у будівлі НАБУ, а за тиждень затримали двох детективів Бюро, які вели спостереження. НАБУ звинуватило прокурорів у незаконному затриманні й тортурах, ГПУ — у застосуванні сили до трьох своїх працівників. Тодішній генпрокурор Юрій Луценко доручив розслідування СБУ. Згодом Сус був звільнений, а у 2023 році ВАКС засудив його до дев'яти років за заволодіння майном, пізніше строк скоротили до семи років.

У липні 2025 року протистояння набуло нового масштабу. Співробітники ДБР, СБУ та Офісу Генерального прокурора провели близько 80 обшуків у 19 працівників НАБУ. Підстави були різними: від участі в ДТП до можливих зв'язків з державою-агресором. НАБУ заявило, що слідчі дії проводилися без попередніх ухвал слідчих суддів, а СБУ пояснювала це ризиком витоку інформації. Втім, стаття 233 КПК, яка регулює проникнення до житла без ухвали, не передбачає такої підстави.

НАБУ також повідомило про застосування фізичної сили до трьох своїх працівників під час обшуків. Наступного дня Верховна Рада ухвалила зміни, які позбавляли НАБУ і САП гарантій незалежності, що лише посилило побоювання щодо тиску на антикорупційну систему.

У вересні 2025 року підозру отримав представник СБУ, а сама спецслужба заявила про використання кримінального переслідування як інструменту помсти. НАБУ і САП заперечили ці звинувачення, наголосивши, що провадження було відкрите ще у квітні 2024 року.

Головна небезпека — у тому, що обшуки у працівників правоохоронних органів можуть відкрити доступ до інформації про інші розслідування, свідків та негласні слідчі дії. Тому судовий контроль є критично важливим запобіжником від свавілля. Якщо ж винятки з закону стануть універсальним інструментом, це загрожує перетворити систему на поліцейську державу.

Погоня за показниками — ще одна проблема. Кількість обшуків і підозр створює ілюзію ефективності, але якість доказів та їх здатність витримати судову перевірку залишаються поза увагою. Порушення, допущені заради яскравої картинки, можуть зруйнувати справу в суді.

За десять років змінилися люди й назви органів, але суть протистояння лишилася. Програють від цього всі: громадяни, бізнес, потерпілі та сама держава, яка втрачає довіру як власних громадян, так і міжнародних партнерів.