Б
БориспільНовини Борисполя і району
Знайти

П'ять міст, які природа забрала назад: історії закинутих поселень

·415 слівредакція
П'ять міст, які природа забрала назад: історії закинутих поселень

Коли люди залишають свої домівки, природа швидко повертає собі територію. Ліани, пісок і вода поступово поглинають будівлі, перетворюючи колись жваві міста на місця, де панує тиша.

Одне з таких місць — село Хотувань на острові Шеньшань, що входить до архіпелагу з майже 400 островів приблизно за 64 кілометри на схід від Шанхаю. Його заснували у 1950-х роках, а вже у 1980-х тут мешкало понад 2000 людей. Згодом місцевий рибний промисел занепав, і мешканці почали залишати віддалене селище з обмеженими ресурсами. Нині тут залишилися одиниці місцевих жителів, але місце приваблює численних туристів.

У Намібії розташоване колишнє німецьке колоніальне поселення Колманскоп. У 1908 році залізничник знайшов у піску діамант, і це привело сюди натовпи шукачів прибутку. За кілька років тут виросло ціле місто з розкішними будинками, лікарнею та навіть театром, де виступали оперні трупи. Проте інтенсивний видобуток виснажив родовища до 1930 року, і шахтарі почали роз'їжджатися. До 1956 року Колманскоп повністю спорожнів, а пісок поступово поглинув будівлі.

Плімут на острові Монтсеррат досі вважається офіційною столицею цієї британської заморської території в Карибському басейні, хоча фактично місто мертве. Після століть спокою у 1995 році прокинувся вулкан Суфрієр-Гіллз, а у 1997 році він засипав Плімут попелом, перетворивши його на сучасні Помпеї. Фактичною столицею острова тепер став Брейдес.

Ще одна історія — острів Нетаджі Субхаш Чандра Бос в Індії. Після Повстання сипаїв 1857 року британці створили тут в'язницю для бунтівників, щоб придушити опір. В'язні вирубували ліси, хворіли та зазнавали знущань, тоді як адміністрація користувалася басейнами, садами й тенісними кортами. Колонія закрилася у 1937 році, а у 2018 році острів отримав нову назву.

В Італії, в Південному Тіролі, озеро Резія виглядає як типовий альпійський пейзаж, якби не дзвіниця XIV століття, що стирчить просто з води. У 1950 році італійський уряд переселив місцевих мешканців і затопив цілу територію, щоб створити штучне водосховище для гідроелектростанції. Тепер село Курон лежить на дні озера.

Ці історії нагадують, що природа здатна швидко повернути собі те, що колись належало їй. Місця, де колись вирувало життя, сьогодні приваблюють туристів своєю таємничістю та руїнами, які повільно зникають під натиском часу.

Читайте також