Газ, тепло і світло взимку: що загрожує українцям під час морозів

Станом на другу половину серпня в українських підземних сховищах накопичено понад 14 млрд кубометрів газу. Для порівняння: минулого року закачування завершили в листопаді на позначці 13,2 млрд кубометрів. Однак наявність газу в сховищах не гарантує його доставку до кожної квартири чи підприємства.

Сам газ зберігається в пластах на глибині понад кілометр, тому безпосередньо сховища ракетами практично не вразливі. Під постійними ударами перебуває наземна інфраструктура: компресорні станції, установки підготовки газу та видобувні об'єкти. Лише за один тиждень середини серпня Росія 13 разів атакувала об'єкти «Нафтогазу», а від початку року таких атак було вже 293.

Російські війська цілеспрямовано б'ють по газовидобутку, намагаючись знизити його темпи. Мета — змусити Україну купувати більше імпортного газу та витрачати на це кошти міжнародних партнерів. Експерти прогнозують, що цього року імпорту не уникнути: йдеться про 4–6 млрд кубометрів.

Як пояснює колишній очільник «Оператора газотранспортної системи України» Сергій Макогон, повністю зруйнувати газотранспортну систему складно — вона має альтернативні маршрути та резервні елементи. Постачання газу майже не залежить від електрики, адже тиск у трубах створюють газотурбінні установки, що працюють на самому газі. Тому навіть без світла газ у домівках зазвичай буде. Водночас міські котельні та ТЕЦ потребують електрики для роботи насосів.

Складніша ситуація з електроенергією. Зниження температури на один градус збільшує споживання електроенергії на 150–250 МВт, а в умовах дефіциту тепла приріст може сягати 300 МВт на кожен градус. Падіння температури з −2 °С до −10 °С — це вже додаткові 1,2–2 ГВт споживання, зазначає ексочільниця Міністерства енергетики України Ольга Буславець.

Кістяком електрогенерації залишаються АЕС. Дев'ять атомних енергоблоків можуть забезпечити близько 8 ГВт. До цього додаються 2,5 ГВт імпортної електроенергії, приблизно 1,5 ГВт розподіленої генерації та ще близько 1,5 ГВт від сонячної, вітрової та гідрогенерації. Разом — близько 13,5 ГВт. За оцінкою Володимира Омельченка із Центру Разумкова, навіть якщо всі ТЕС і ТЕЦ будуть знищені, у пікові години українці можуть залишатися без світла по 4–6 годин. Це суттєва проблема, але не катастрофа.

Найгірший сценарій — втрата великої ТЕЦ для тієї частини міста, яка залежить від неї в теплопостачанні. Центральне опалення для сотень тисяч людей швидко замінити альтернативними джерелами неможливо. Узимку тепломережі потребують постійної циркуляції води, інакше труби почнуть замерзати. Електроенергію можна передати з іншого регіону, а тепло — ні: воно виробляється і споживається на місці. Саме тому забезпечення теплом у разі пошкодження ТЕЦ — одна з найскладніших проблем, яку необхідно вирішувати першочергово.