Три літери, що керують авіасвітом: що кодують аеропорти і як це працює

Міжнародна система трибуквених кодів аеропортів давно вийшла за межі посадкових талонів. Сьогодні геокоди можна побачити на футболках, чохлах для телефонів і навіть шнурках — вони стали елементом міської ідентичності.

Коди присвоює Міжнародна асоціація повітряного транспорту (IATA). У її базі зареєстровано близько 11 300 позначень, які використовують не лише для аеропортів, а й для вертолітних майданчиків, залізничних та автобусних вокзалів. Система виникла у 1930-х роках, коли коди складалися з двох літер, а у 1940-х перейшли на трибуквений стандарт через зростання кількості аеродромів.

Зазвичай код утворюють із перших трьох літер назви міста. Наприклад, AMS — Амстердам, CDG — Париж. Якщо комбінація вже зайнята, обирають іншу. Так, Дубай отримав код DXB, бо DUB вже належав Дубліну. У Канаді більшість аеропортів починаються з літери Y — це спадщина старих позначень, коли до двобуквених кодів додавали «Y», якщо поруч працювала метеостанція.

Коди можуть змінюватися. За останні 12 місяців IATA внесла близько 750 змін до бази. Приклад — Бангкок: старий аеропорт Дон Муанг мав код BKK, але після відкриття Суварнабхуми у 2006 році код перейшов до нового аеропорту, а старий отримав позначення DMK. Аналогічно нью-йоркський Айдлвайлд спершу мав код IDL, а після перейменування у 1963 році став JFK.

Українські аеропорти також мають свої коди, які роками були частиною глобальної системи. KBP — «Бориспіль», IEV — «Київ» (Жуляни), LWO — «Львів», ODS — «Одеса», HRK — «Харків», DNK — «Дніпро», GML — «Гостомель» (база «Антонова» та «Мрії»), DOK — «Донецьк», зруйнований у 2014–2015 роках.

Попри тимчасову зупинку цивільної авіації через війну, в Україні обговорюють можливість часткового відновлення польотів. Зокрема, розглядається відкриття аеропорту «Львів» за умови належних безпекових гарантій та страхування ризиків.