Літературний сквер: три покоління активістів проти забудови

Історія захисту Літературного скверу в Києві триває з початку 2000-х років. Тоді місцеві мешканці вперше звернули увагу на плани забудови біля їхніх домівок. Друга хвиля спротиву піднялася у 2016–2017 роках, коли на території з’явився паркан і почалися земляні роботи. Тоді люди виходили на акції, толоки, зверталися до депутатів. У березні 2017 року Міністерство культури зафіксувало порушення законодавства, а в квітні видало припис про зупинку робіт. Проте у 2019 році Верховний Суд скасував цей припис, і питання залишилося відкритим.

Після початку повномасштабного вторгнення здавалося, що проєкт втратив актуальність. Однак уже влітку 2022 року посадовці почали готувати нові рішення щодо спірної землі. У червні 2023 року в Київраді зареєстрували проєкт про поділ однієї з ділянок, що спонукало мешканців знову об’єднатися.

За словами Наталії Української, представниці ГО «Стоп Незаконна Забудова», нинішня команда — це вже третє покоління захисників скверу. Близько десяти людей працюють над справою, п’ятеро з них зараз служать у війську. На відміну від попередників, які робили ставку на вуличні акції, тепер основна увага — документам і процедурам. Активісти стежать за порядками денними комісій Київради, надсилають запити на публічну інформацію, порівнюють відповіді департаментів і звертаються до юристів.

«Ми написали тонну звернень, запитів і так далі», — розповідає Українська. Вона наголошує, що публічного спротиву часто недостатньо, аби зупинити будівництво — потрібно скасувати документи, які його дозволяють, або юридично закріпити землю за зеленою зоною.

Одним із найпомітніших інструментів громади стала електронна петиція №13255 «Захистити Літературний сквер від забудови чи спроб будь-яким чином включити частину скверу в будівельний простір». Її авторка — активістка, письменниця та парамедикиня Катерина Зарембо. Петиція зібрала 6015 підписів, і 24 грудня мер Віталій Кличко офіційно її підтримав. Однак, як зазначає Українська, більшість вимог досі не виконано або виконуються надто повільно.

У червні 2026 року Департамент охорони культурної спадщини розглянув облікову документацію на сквер. Виникла суперечка щодо меж: активісти наполягають, що запропонована територія не охоплює всю зелену зону, якою користуються люди. У департаменті заперечують скорочення. 18 червня Київрада намагалася ухвалити рішення про передачу скверу «Київзеленбуду», але голосів не вистачило — 53 депутати підтримали, а потрібен був 61.

Зараз у Київраді зареєстровано проєкт рішення №223, який пропонує визначити межі скверу площею близько 0,967 гектара, оформити землю за «Київзеленбудом» та провести дослідження для охоронного статусу. Проте це лише проєкт, і активісти продовжують аналізувати документи.

Забудовник запевняє, що не планує забудовувати сам сквер і готовий долучитися до благоустрою. Мешканців це не заспокоює: вони побоюються, що сусіднє будівництво потребуватиме під’їзду техніки та інженерних мереж, що поступово перетворить частину громадського простору на обслуговування нового комплексу.

«Ми — третє покоління активістів», — підкреслює Наталія Українська. Вона додає, що крапку в історії можна буде поставити лише тоді, коли дозвіл на будівництво скасують або Київрада остаточно закріпить усю територію за сквером. Поки що команда продовжує діалог із департаментом і шукає нові можливості для охоронних статусів.