Як Сінгапур перетворив спеку на комфорт: уроки для міст України

У липні в Сінгапурі температура щодня перевищувала 30 градусів, а через вологість відчуття було як при 40. Проте містяни та гості можуть годинами гуляти пішки або їздити громадським транспортом без жодних проблем. Секрет — у продуманій інфраструктурі, яка захищає людей від сонця.

Метро та автобуси тут повністю кондиціонуються. Багато станцій метро з'єднані прямо з торговими центрами або мережею критих переходів, що дозволяє дістатися до потрібного місця, зовсім не виходячи на вулицю. Пішохідні маршрути майже всюди обладнані зручними навісами, які рятують і від спеки, і від дощу. На деяких навісах висаджені ліани, що додатково охолоджують повітря.

Багато будівель у місті зведені з відступом першого поверху від дороги, щоб верхні поверхи створювали тінь для пішоходів. Популярні також відкриті будівлі, де замість кондиціонерів використовують потужні стельові вентилятори, які створюють постійний приємний вітерець.

Місто активно розширює мережу метро: зараз тут понад 170 станцій, а до початку 2030-х років планується, що 80% домогосподарств житимуть у межах десяти хвилин ходьби від станції. Також у Сінгапурі постійно розвивають пішохідну інфраструктуру, перетворюючи вулиці на зелені зони. Це важливо, адже менше бетону означає менше нагрівання міста.

Майже половина території Сінгапуру вкрита травами, кущами та деревами. Такий підхід заклав колишній прем'єр-міністр Лі Куан Ю, який вважав, що спека та вологість гальмують економіку. Він масово впроваджував кондиціонери в приміщеннях, а на вулицях вимагав тіні. У 1960–1970-х роках уряд зобов'язав проєктувати висотки з відкритими першими поверхами, а наприкінці 1980-х — 1990-х роках над тротуарами звели металеві навіси, об'єднавши їх у єдину мережу. Сьогодні загальна довжина таких проходів сягає 200 кілометрів.

Місцеві містобудівники переконані, що відкритий простір без тіні приречений на порожнечу. Лі Куан Ю вимагав садити дерева скрізь, наголошуючи, що спершу потрібна тінь, а вже потім квіти. Уряд, який володіє близько 90% земель, не дозволяв вводити будівлі в експлуатацію без висаджених дерев.

Найпрохолоднішими місцями вдень у Сінгапурі є діловий центр у тіні хмарочосів, а вночі — зелені житлові масиви, де повітря на кілька градусів свіжіше. Масштабна тіньова інфраструктура не здатна повністю компенсувати глобальне потепління, але доводить: за умови цілеспрямованого планування створення прохолодного міста для кожного є реальним завданням.

Для українських міст цей досвід особливо актуальний. За даними термозйомки Києва, найгарячіші райони — Троєщина й Позняки, де озеленення менше 10%, а температура поверхні сягає 35–37 градусів. У Голосієві, Святошині та на Борщагівці вона не перевищує 33 градуси. Експерти наголошують: проблемою столиці є не кількість зелені, а брак саме вуличних дерев і тіні.