Німеччина відкриває залізницю для італійського оператора Italo: що це означає для пасажирів

На початку липня Німеччина офіційно відкрила свою залізничну мережу для італійської компанії Italo, що спеціалізується на високошвидкісних перевезеннях. До 2028 року оператор отримає два маршрути: Мюнхен–Кельн–Дортмунд та Мюнхен–Берлін–Гамбург. Уже 20 липня Italo підписала угоду з Siemens про придбання 26 швидкісних поїздів Velaro на суму три мільярди євро.

Цей крок відбувається на тлі кризи, яку переживає німецький державний оператор Deutsche Bahn. Минулого року лише 60% далеких поїздів прибували вчасно — це найнижчий показник з 1990-х років. У компанії визнають, що близько 80% запізнень пов'язані з дефектами інфраструктури та будівельними роботами. Інвестиційний борг з обслуговування мережі сягає 136,5 мільярда євро.

Досвід інших країн свідчить, що відкриття ринку може суттєво покращити ситуацію для пасажирів. В Італії, де Italo почав працювати у 2012 році, за п'ять років ціни на квитки в середньому знизилися на 40%, а кількість пасажирів подвоїлася. Схожу динаміку спостерігають в Іспанії, де після лібералізації у 2021 році ціни впали на третину, а частота руху на головних напрямках зросла з 78 до 115 рейсів на день. Завдяки цьому 4,8 мільйона людей перейшли з автомобілів та літаків на потяги.

«Прихід Italo — це можливість для Німеччини», — зазначає Крістіан Бьоттгер із Берлінського університету SRH.

Однак лібералізація не є панацеєю. У Великій Британії приватизація у 1990-х роках, коли єдиного оператора розділили на понад 100 компаній, обернулася провалом. Зараз до 70% британців підтримують ренаціоналізацію залізниці. В Іспанії трагедія біля Адамуса у січні 2026 року, що забрала 46 життів, показала: зростання трафіку потребує відповідних інвестицій в інфраструктуру. Кількість дефектів рейок там зросла з 440 у 2015 році до 716 у 2024-му.

Франція намагається вчитися на чужих помилках, синхронізувавши відкриття ринку з великими вкладеннями: 3,6 мільярда євро щороку протягом десяти років спрямовують на колії та сигналізацію. Натомість Швейцарія демонструє, що ефективна залізниця можлива і без конкуренції — завдяки десятиліттям щедрого інвестування.

Для українських читачів ці процеси важливі як приклад того, як організація ринку та інвестиції в інфраструктуру визначають якість послуг, які отримують звичайні люди щодня.