Сонячна енергія в Україні: як пільги та гранти змінюють енергозабезпечення громад
Через війну та регулярні обстріли Україна втратила значну частину централізованої генерації, тож бізнес і домогосподарства дедалі частіше обирають малі сонячні станції. Державні програми пільгового кредитування та гранти допомагають зробити цей перехід доступнішим.
До повномасштабного вторгнення енергосистема України значною мірою трималася на централізованій генерації: понад половину електрики давали чотири АЕС, а сонячна енергетика розвивалася завдяки «зеленому тарифу» — так вдалося встановити близько восьми гігаватів потужностей. Війна змінила цю картину: було знищено 30% встановленої сонячної потужності та більшість вітропарків на півдні, а Запорізька АЕС зупинилася. Регулярні обстріли спричинили хронічний дефіцит електроенергії та жорсткі відключення.
У відповідь країна дедалі більше орієнтується на розподілену генерацію. Малі сонячні станції складніше знищити, і їх будівництво стрімко зростає. Лише у 2025 році ввели півтора гігавата нових потужностей, і цей темп зберігається. Для порівняння: один блок атомної станції зазвичай продукує один гігават, тож за обсягами це можна порівняти з додатковим реактором для країни.
Показовий приклад — завод із виробництва дверей у Білій Церкві. Через обстріли підприємство ледве працювало, а взимку робітники навіть палили відходи деревини в каміні, адже генератори були занадто дорогими. Навесні власник заводу Ярослав звернувся до компанії Yasno та встановив сонячні панелі за програмою пільгових кредитів «5-7-9%», яка покриває до 80% вартості. Очікується, що це знизить витрати, дозволить розширити виробництво та зробить завод менш залежним від мережі.
За останні два роки Yasno встановила сонячні станції на 117 об’єктах загальною потужністю 23 мегавати. Менеджер компанії Володимир Герштун наголошує, що українці свідомо будують те, що легко відновити і що може накопичувати енергію.
Схожі зміни допомагають і житловому сектору під час складних зим. Втім, встановлення сонячних панелей на звичайні багатоповерхівки — справа непроста й недешева. Показовий досвід має 16-поверховий будинок в Українці, де голова правління ОСББ Олексій Гаркавий разом із мешканцями встановив сонячну станцію з акумуляторами. Проєкт вимагав подолати скепсис, страхи через обстріли та підозри мешканців. Головною перешкодою стали фінанси: банківське кредитування для ОСББ не спрацювало через бюрократію, а грантова програма Фонду енергоефективності «ГрінДІМ» виплачувала кошти лише після повного розрахунку з підрядником. Попри це, станцію встановили без додаткових внесків мешканців — завдяки гранту на 913 тисяч гривень, накопиченням ОСББ, стягнутим боргам та домовленості про відстрочку платежу. Нині під час блекаутів система живить ліфти, насоси для води, опалення та інтернет, забезпечуючи автономність будинку до 12 годин.
Особливо критична ситуація у прифронтових громадах, де лінії електропередач знищені, а через постійні обстріли ремонтні бригади не можуть працювати. Там волонтери та благодійні фонди, зокрема організація Kosmo Tabir на чолі з Денні Угорчуком, за підтримки західних партнерів монтують станції з акумуляторами. Як зазначає Угорчук, у таких регіонах сонячні панелі — це «базове право людини», яке дає людям зв’язок, можливість викликати лікаря чи поліцію та почуватися в безпеці.
Отже, сонячна генерація поступово стає не лише бізнес-рішенням, а й інструментом виживання та відновлення для громад. Пільгові кредити, гранти й волонтерські ініціативи формують нову енергетичну реальність, де автономність і здатність швидко відновлюватися цінуються найбільше.
